Ви рахуете калорії, ходіте у спортзал, працюете с психологом — а вага або ледь рухається, або взагалі стоїть. Сучасні дослідження показують: у частини людей тіло реально опирається схудненню. Працюють гени, мікробіота, гормони, сон, стрес і навіть «пам’ять ».
Так чому дієта та спорт можуть не давати результату, і чому в таких випадках має сенс не мучити себе, а пройти глибше обстеження й отримати індивідуальний план схуднення.
Метаболічна адаптація: організм включає «режим економії»
Коли ви худнете, тіло зменшує витрати енергії. Це називають метаболічною адаптацією. У знаменитому дослідженні учасників шоу The Biggest Loser через 6 років після схуднення їхній основний обмін залишався значно нижчим, ніж до початку програми — вони спалювали сотні калорій менше на день, навіть коли знову набрали вагу.
Це виглядає так: та сама дієта, той самий спорт, а результат — зовсім інший, ніж на старті. Ви все ще «в дефіциті», але тіло навчається виживати на менших калоріях.
«Пам’ять жирової тканини» та генетика
Дослідження в Nature показало: жирові клітини зберігають епігенетичну «пам’ять ожиріння» навіть після суттєвої втрати ваги. Після схуднення в адипоцитах залишаються зміни в роботі генів та епігеномі, які погіршують метаболічні реакції та сприяють повторному набору ваги.
А якщо є ще генетичні варіанти, які асоціюються з підвищеним апетитом, збереженням жиру й гіршою відповіддю на стандартні дієти —то одна людина худне легко, а інша — ні, хоча «роблять однаково».
Кишкова мікробіота
Ваші кишкові бактерії можуть або допомагати, або заважати схудненню. У дослідженні Інституту системної біології (Сіетл) у людей на однаковій програмі схуднення ті, хто не втрачав вагу, мали мікробіоту, здатну ефективніше розщеплювати крохмаль і «добувати» більше калорій з їжі.
Тобто двоє їдять один і той самий салат — але один всмоктує умовно «80 калорій», інший — «120». Без аналізу мікробіоти це неможливо побачити, але саме це може пояснювати, чому вага вперто стоїть.
Сон і стрес
Короткий і поганий сон змінює баланс лептину та греліну — гормонів ситості й голоду — і підштовхує до переїдання. У рандомізованому дослідженні після втрати ~13 кг люди з тривалістю сну <6 годин на добу за рік повернули в середньому 5,3 кг, тоді як ті, хто спав нормально, краще утримували вагу.
Хронічний стрес через постійно підвищений кортизол також стимулює тягу до солодкого і жирного та сприяє накопиченню абдомінального жиру.
У такій ситуації додати «ще одну дієту» без роботи зі сном, нервовою системою та режимом — майже завідомо програшний сценарій.
Гормональні порушення
Навіть ідеально підібрана дієта не працюватиме, якщо порушена гормональна регуляція енергетичного обміну. Вага — це не лише калорії, а результат роботи складної нейро-ендокринної осі.
Щитоподібна залоза
Дослідження показують, що люди з нижньонормальними рівнями T3 худнуть гірше за однакових умов харчування і фізичної активності.
Інсулінорезистентність
При інсулінорезистентності рівень інсулину хронічно підвищений, що блокує розщеплення жиру і стимулює його накопичення, навіть при калорійному дефіциті. Метаналізи підтверджують: без корекції інсулінорезистентності (харчування, рух, сон, іноді фармакотерапія) стійке зниження ваги малоймовірне.
Статеві гормони
У жінок дефіцит прогестерону, гіперестрогенія або перименопаузальні коливання гормонів пов’язані з абдомінальним ожирінням і зниженням чутливості до інсуліну.
У чоловіків низький тестостерон асоціюється зі зменшенням м’язової маси, зниженням базового метаболізму та накопиченням вісцерального жиру.
Якщо ви харчуєтесь збалансовано, достатньо рухаєтесь, але вага не знижується — дуже ймовірно, що причина не в силі волі. Найчастіше проблема криється в поєднанні біологічних факторів:
- метаболічна адаптація та зниження базового обміну речовин;
- епігенетична «памʼять» жирової тканини;
- особливості кишкової мікробіоти, які посилюють засвоєння енергії;
- хронічний стрес і недосип, що впливають на гормони апетиту;
- гормональні порушення.
У такій ситуації логічний і ефективний крок — розширене медичне обстеження. Воно може включати аналіз гормонального фону, оцінку інсулінорезистентності, функції щитоподібної залози, стану мікробіоти, якості сну та рівня стресу, а за потреби — генетичні й епігенетичні маркери.
На основі цих даних лікар може скласти персоналізований план: корекцію харчування, відновлення метаболічного й гормонального балансу, роботу з нервовою системою та, за показами, медикаментозну підтримку.
👉 Отримати таку оцінку та рекомендації можна онлайн — на телемедичній консультації з лікарями Remed.care. Без черг, з доказовим підходом і фокусом саме на причинах, а не симптомах.